Краса, мода, розваги, відпочинок

Ось приклади дитячих вчинків, за які батьки часто карають дітей або якось їх обмежують.
Дослідницький інтерес. Коли дитина підростає і починає активно пересуватися по квартирі, йому все цікаво, навіть (і часом особливо) те, що не можна: розетки, брудне взуття, домашні тварини. Як правило, дорослі воліють крикнути «Не можна!», Ізолювати або навіть шльопнути. Але ж якщо у дитини є потреба дізнатися більше про навколишній світ, а дорослі цю потребу обмежують і ще за цю потребу карають, дитина може вирости абсолютно безініціативним і нелюбознательним людиною, який боїться робити найменші самостійні кроки.
Завдання батьків. Подумайте, може, все ж таки щось можна, але обережно? Наприклад, можна пояснити, що треба помити ручки після того, як малюк потискати собаку. Якщо малюкові цікаво залізти на диван, а ви боїтеся, що він впаде, підкладіть подушку або підстрахує його самі. Або дозвольте впасти, якщо висота невелика. Так крихітка, «покаравши» сам себе, буде вчитися усвідомлювати небезпеку і самостійно робити вибір, що можна, а що не можна. Так само можна дати маляті зрозуміти, що плита може обпалити, дозволивши доторкнутися до остиглої до безпечної температури, але все ще гарячої конфорці.
Незнання законів навколишньої дійсності. Буває, що дитина взяв мамину улюблену чашку в свої маленькі ручки, а вона раптом впала і розбилася. Перша реакція мами - накричати чи покарати будь-яким прийнятним їй спосіб. Малюк ще багато чого не знає про світ, в тому числі і те, що чашка тендітна, і може розбитися, якщо ставити на край столу або неакуратно тримати в руках. Дитина в цей момент і так наляканий і відчуває провину перед мамою, а мама своєї негативною реакцією ще й збільшує тривожність.
Завдання батьків. Більше пояснюйте дитині, чому деякі речі не можна брати в руки, чому не можна грати в м'яч біля серванта або телевізора, і багато іншого про речі в навколишньому світі, тоді вам не доведеться зазнати розчарування, якщо малюк щось розіб'є або зламає. Замість того щоб різко хапати за руку і тьопати по попі, коли хвору малюк намагається вискочити на дорогу, посадіть його і терпляче поясніть, що виходити на дорогу без мами небезпечно.
Промацування кордонів. Малюк може здійснювати свідомо «погані» вчинки, перевіряючи маму і тата на міцність, дізнаючись межа вседозволеності. Особливо це стосується «кризи 3-х років». Наприклад, малюк може підійти і вдарити маму. Якщо при цьому ніяк не реагувати, дитина може вдарити ще раз, сильніше, і буде робити до тих пір, поки не отримає мамину реакцію.
Завдання батьків. Не потрібно відразу карати малюка, якщо він не слухав бабусю або покотився в істериці по підлозі в супермаркеті. Покажіть йому, що вам неприємно таку поведінку. Окресливши таким чином межі дозволеного, ви всього лише можете попередити пустуна, що наступного разу за це ж саме на нього чекає покарання. Тоді вже, якщо він вас не послухає, ви маєте право його якось покарати.
Перенесення агресії. Буває, що дитина грубить мамі, веде себе з нею агресивно. У цей момент його, як правило, карають. Але ж діти спочатку всі хороші, не злочинці і не страшенні хулігани, які здійснюють погані вчинки, тому що в голову стукнуло. За кожним вчинком дитини обов'язково варто причина. Часто у дитини існує якась проблема, якесь джерело агресії. Це може бути неприємна ситуація у школі, конфліктні відносини з друзями, образа на вчителя або на жорсткого авторитарного тата. Ця агресія вимагає виходу, і часто дитина, сам не розуміючи, чому так відбувається, вихлюпує свій накопичений негатив на людину, яка його любить і з яким не можна боятися бути самим собою. Звичайно, це мама. Дитина і так відчуває свою провину, бо його образив улюблену маму, а його ще й карають за це. Тоді агресія може йти всередину і привести до аутоагресії (агресії, спрямованої на себе).
Завдання батьків. Завжди намагайтеся розібратися, що лежить за агресивною поведінкою дитини. Дайте зрозуміти, що злитися нормально, а також і те, що особисто вам неприємно таку поведінку. Можна так сказати: «Мені неприємно, що ти на мене кричиш. І я розумію, що це, напевно, не до мене. А тоді давай подумаємо, на кого або на що ти сердишся? »Після запропонуйте дитині безпечний і необразливі ні для кого спосіб виходу агресії: пограйте в« боксерів », побейтесь подушками і т.д.
У психологів є правило: на 9 «так» повинно бути лише одне «ні». Якщо ви щось забороняєте, то повинні 9 разів дозволити. Подумайте, що саме ви забороняєте. Заборон повинно бути невелика кількість, і ці заборони не повинні порушуватися ніколи. Все інше повинно бути «можна, але обережно». Тоді різко зменшиться приводів для покарання. А якщо ви будете більше розмовляти з дитиною, пояснювати і намагатися з'ясувати причини його вчинків, тоді й зовсім можна буде обійтися без покарань.
Тетяна Корякіна