Краса, мода, розваги, відпочинок

На цьому все звичайне закінчується, і починаються незвичності.
Перша полягає в тому, що три ключові позиції - власник (без приставки "з"), директор і шеф-кухар поєднує одна людина - відомий київський ресторатор Ерве Бурдон. На перший погляд, це внутрішні справи підприємства, але це тільки для людей, не знайомих з особливостями національного менеджменту, азартно поглинаючого всі ресурси і залишає мало місця корисної праці. Скорочення витрат на управління просто зобов'язана підвищити якість продуктів і знизити ціни меню.
Друга особливість випливає з першої і полягає в тому, що ресторан може дозволити собі відмовитися від «ексклюзиву» великих фірм, від усіляких премій, бонусів і відкатів з боку постачальників, а вибирати лише дійсно якісні продукти, платячи за них розумну ціну.
І, нарешті, третя особливість. Велика частка продуктів для ресторану Ерве вирощується на екологічно чистої прикарпатської фермі, його земляком Бернаром. Там є позиції, не надто знайомі консервативним українським селянам, наприклад, спаржа і козячий сир. Ресторан також орендує ділянку в Греції, де спеціально для нього вирощують оливки, які потім заквашують або тиснуть на олію. Головне - це саме ті продукти, які необхідні для повноцінного, здорового і різноманітного харчування.
Отже, чим тут годують?
Назви страв меню звучать незвично, тому що Ерве позиціонує свою кухню, як авторську.
І правда, пиріг з гусячою печінкою, яблуками та грушами явно вже зустрічався, але не в меню, а в літературі. «Страсбурзький пиріг нетлінний» з Онєгіна - це саме він. Делікатний паштет з фуа-гра класично поєднується в начинці з печеними скибочками яблука та груші. Начинка оточена ароматним хрустким тестом. До слова сказати, хліб Ерве теж пече сам і виходить смачно. Пиріг подається з молодими салатними листям.
Ще одна закуска, рекомендована шефом, - суфле з козячого сиру. Козій сир доведений до невагомого, повітряного стану, від цього зникає різкість, за яку багато його недолюблюють, з'являється новий, ніжний, горіховий смак. І цілком гармонійне супровід - салатні листя з горіховою заправкою.
З основних страв сподобався «Кролик по-провансальськи». Кролика довго гасять з білим вином, оливками, помідорами, цибулею, бебі-овочами, оливковою олією і, звичайно ж, провансальськими травами. Аромат підкорює відразу: ще під час подачі. М'ясо, овочі і підлива, помітні текстурно, злилися в одне ціле смакове. Це трохи нагадує італійський стиль, в будь-якому випадку, відірватися від цього спекотного неможливо.
На десерт подали мільфей з фісташковим кремом і червоними плодами. Тістечко нагадує «Наполеон», кислинку вносять ягоди - полуниця, червона смородина, лохина й журавлина.
Загалом, враження від відвідування залишилося гарним, тут смачно. Правда, меню ресторану часто змінюється і, цілком ймовірно, завтра будуть подавати щось нове. Наприклад, якщо сьогодні вранці підвезуть свіжого ягняти, то можна не сумніватися, що рагу з ягняти з'явиться у денному меню вже в обід. Адже кухар не повинен писати технологічні картки і робити узгодження.
Фактично, тут у діалозі беруть участь лише дві сторони - шеф і Гість. А над ними незримо витає муза кулінарного мистецтва.
Ігор Рибалко